Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 908/1879/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 р.

у справі № 908/1879/14 господарського суду Запорізької області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства

"Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

про стягнення 190 839,13 грн.

за участю представників:

ПАТ "СК "УНІКА" - Амєліна О.О.;

ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" - Барков С.Є.;

в с т а н о в и л а :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 190 839,13 грн. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в силу ст. 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР "Про страхування", ст. 993 ЦК України, до нього, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (т.1 а.с.3-5).

Відповідач у справі - ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що вини самого відповідача та його працівника у заподіянні позивачу шкоди немає. Отже, відповідач зазначає, що, в розумінні ст. 1188 ЦК України, він не є особою, право регресної вимоги до якої перейшло до позивача (т.1 а.с.127-132).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 р. у задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.14-16).

Вважаючи заявлені позовні вимоги безпідставними, суд першої інстанції виходив з того, що відсутній склад правопорушення, який передбачає відповідальність у вигляді відшкодування заподіяної шкоди, оскільки відсутня вина відповідача або його працівника у заподіянні позивачу шкоди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 р. рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 р. залишено без змін (т.2 а.с.38-43).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "СК "УНІКА" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлений позов задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.49-51).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

30.05.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Транс" укладені договори добровільного комплексного страхування на транспорті № 006131/4095/000001 та № 006131/4095/000002, за умовами яких ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" застраховано майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобілів марки "Вольво", державний номер АА 8442 МТ та марки "Вольво", державний номер АА 8443 МТ.

Відділом ДАІ м. Запоріжжя була складена довідка за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 22.08.2013 р. на території заводу ВАТ "Запоріжсталь", у тупику № 21 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки "Вольво", державний номер АА 8442 МТ та марки "Вольво", державний номер АА 8443 МТ, а також рухомого складу залізниці (з причепом) ТГМ 41235, номерний знак 80, під керуванням водія Безуглова К.В., який працював машиністом у ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2013 р. 22 серпня 2013 р. о 12 годин 30 хвилин Безуглов К.В., керуючи тепловозом ТГМ 41235, номерний знак 80, рухаючись заднім ходом, скоїв наїзд на автомобілі марки "Вольво", державний номер АА 8442 МТ з напівпричепом Воdex, д.н. АА 9599 ХО та автомобіль марки "Вольво", державний номер АА 8443 МТ.

Вказаною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Безуглова К.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності було закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

23.08.2013 р. страховик (позивач) отримав заяви страхувальника ("ДІПІ Транс") про виплату страхового відшкодування.

З метою встановлення вартості матеріальної шкоди, ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" замовлено проведення оцінки вартості майнової шкоди, завданої власнику.

Згідно зі Звітом про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику, № 38/08/13 від 10.09.2013 р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Вольво", державний номер АА 8442 МТ, складає 44 552,54 грн.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Вольво", державний номер АА 8443 МТ, складає 142 286,59 грн., що підтверджується Звітом № 40/09/09 від 13.09.2013 р.

На підставі умов Договору страхування, наданих страхувальником документів та страхових актів № 00123851 та № 00123847 від 17.09.2013 р., позивачем розраховані та згідно платіжних доручень № 032796 від 19.09.2013 р. і № 032643 від 18.09.2013 р. виплачені суми страхового відшкодування.

Зважаючи на те, що Безуглов К.В., який керував тепловозом ТГМ 41235, під час ДТП перебував в трудових відносинах з ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", 31.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача були направлені претензії вих. № 05234 та № 05235 про сплату суми 144 286,59 грн. та 46 552,54 грн. в порядку регресу.

Предметом спору у даній справі є відшкодування відповідачем в порядку регресу шкоди, завданої позивачу неправомірними діями працівника відповідача.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником та страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

В силу ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх співробітником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання чи збереження якого створює підвищену небезпеку.

В силу ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

З урахуванням наведеного та, керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України, позивач вважає, що до нього, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В задоволенні позовних вимог судами відмовлено, виходячи з наступного.

Так, відносини з відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями або бездіяльністю (деліктні зобов'язання), врегульовані нормами ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За загальним правилом, визначеним ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України.

Разом з цим, постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2013 р. № 331/6916/13-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Безуглова Костянтина Володимировича про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, враховуючи відсутність вини працівника відповідача у заподіянні шкоди позивачу, судами відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Між тим, судами прийнято до уваги, що підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України.

Отже, враховуючи наведене, судам необхідно встановити, чи містяться у діях відповідача (юридичної особи) всі елементи складу правопорушення, наявність яких є необхідною для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноваження, рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 р. підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 11112 ГПК України, при новому розгляді справи суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і, залежно від встановленого, ухвалити відповідне рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 р. у справі № 908/1879/14 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.